Чернівецький-музей

Вітряки - с. Шишківці

Традиційні виробничі споруди сільських околиць східної Буковини. Зразки народного зодчества, де найбільш повно втілився талант будівничих у гармонійному поєднанні довершених архітектурних форм та використання сил природи.
Шестикрилі вітряні млини двоярусні, каркасної конструкції, з розширеним приміщенням на другому поверсі – характерним для Буковини.

Напівземлянка

Однокамерне житло, реконструйоване на основі археологічних розкопок біля села Ревне Кіцманського району. Характерне для всіх східнослов'янських племен цього періоду.
Прямокутна споруда стовпової конструкції: стіни викладені з горизонтально покладених одна на одну дерев'яних колод, які затесаними кінцями закріплені у поздовжніх пазах вертикально вкопаних стовпів.

Полонинська стая - хутір Кричунівка

Житлово-господарська будівля, де вівчарі виготовляли бринзу, готували їжу та відпочивали. Стіни в зруб - з круглого дерева. Будівля п'ятистінна, з двосхилим дахом, без вікон, з одним входом. На правому схилі даху, над ватрою, є прикритий зверху отвір для виходу диму. Складається з двох приміщень: «ватарника» (від ватри розташованої у ньому) і комори та прибудови (дроворуб). Споруда зберігає типові риси подібних споруд кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

Хата - с. Вікно

Хата належала селянину середньої заможності. Вона є типовою для Буковинського Поділля: стіни каркасної конструкції, «кільовані» – в землю забиті дерев’яні стовпи (сохи), а між ними – вузькі кілки, які обплетені глиносолом’яними перевеслами (глевками) та обмазані з обох боків товстим шаром глини і побілені вапном. Чотирисхилий дах покритий соломою.

Корчма - с. Новоселиця

Громадський заклад, де селяни збиралися, щоб поспілкуватися, повеселитись, почути місцеві новини, випити «оковитої». Корчми будували не лише в самих селах, а й на роздоріжжях.
Споруда має Г-подібну забудову, трикамерна (буфет – комора – житлова кімната). У кожному з приміщень відновлено інтер’єр: в буфеті – заґратований дерев’яний прилавок з посудом та приладдям, стіл з лавами; в коморі – різне начиння; в житловій кімнаті корчмаря – традиційне обладнання, доповнене деякими речами міського побуту.

Кузня - с. Колінківці

Невід’ємним атрибутом сільського життя була кузня, де виготовлялися різноманітні знаряддя праці та інструменти з металу, підковували коней, а професія коваля вважалася однією з найпочесніших на селі. Однокамерне приміщення каркасної конструкції на стовпах у закидку «дилями» – колотим деревом. Стіни обмазані глиною змішаною з соломою та побілені. Дах двосхилий покритий дранкою.

Хата - с. Гаврилівці

Типова житлова будівля незаможних селян, двокамерного типу (хата - сіни). Здебільшого в цьому регіоні житлові споруди зводили з дерев'яних кругляків різного діаметра, стіни з обох боків обмазували глиною. Дах хати чотирисхилий, покритий очеретом. Часто в таких хатах не встановлювали димарів, щоб не платити досить високий податок (подимне), тому їх називали напівкурними.

Хата - с. Лашківка

Один з найпоширеніших в цьому регіоні варіантів буковинського народного житла. Збудована у зруб з дерев’яних кругляків, покладених на каміння. Стіни з обох боків обмазані глиною та побілені. Чотирисхилий дах покритий соломою.
Споруда традиційно трикамерна: мала хата (хатчина) – сіни – світлиця (велика хата).

Хата - с. Рідківці

Хата заможного селянина - найстаріша житлова споруда в музеї, яка відтворює рівень народного будівництва першої половини ХІХ ст. Будівля зрубної конструкції, стіни з обох боків обмащені глиною та побілені. У плані трикамерна (хатчина - сіни - велика хата). Дах чотирисхилий, покритий соломою, у верхній частині влаштовано димники.
Внутрішнє обладнання хати традиційне для буковинського житла. Збагачує інтер’єр оселі велика кількість тканих виробів, святкового одягу, знарядь праці.

Примарія - с. Ревне

Адміністративний будинок 1933 р. – часів румунського періоду на Буковині. Представляє собою п’ятикамерну споруду із чотирьох кімнат і коридора.
За розмірами і внутрішнім плануванням будівля до певної міри порушує традиції народного зодчества. Разом з тим, їй притаманні і риси традиційного будівництва. Споруда зведена як звичайна селянська хата – в «заміт» з проміжками колотого дерева (дилів), обкрученого соломою з глини, що надавало стінам більшої міцності.

Миколаївська церква - с. Драчинці

Один із храмів хатнього типу, найбільш розповсюджених на Буковині у ХVІ – на початку ХІХ ст. За своєю архітектурою – це класич¬ний тризрубний храм (притвор – нава – вівтар), зведений із смерекових напівкругляків. Ззовні циліндричного завершення нави не видно, його ховає під своїми схилами високий дах, покритий дранкою, тому церква нагадує типову сільську хату.