Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (комунальний заклад). Архітектурно - природний комплекс музею розташований на північно-східній околиці м.Чернівці. Ідея створення подібної установи висувалася ще в 1906 р. на зборах наукового товариства в м. Зальцбург (Австрія), де було повідомлено про плани його спорудження. У випадку втілення в життя цього задуму на Україні з'явився перший музей просто неба етнографічного профілю.
У 1920-х роках при Народному домі у Чернівцях зусиллями товариства збирачів старовини були започатковані заходи по створенню українського музею народовідання. Його директор, доктор В.Залозецький, у 1928 р. видав брошуру «Український музей народовідання», у якій обґрунтував необхідність та виклав завдання такого музею на Буковині з вказівками для збирачів народознавчих матеріалів. «Музей наш, - В.Залозецький, - мусить визначатися добірною якістю, а не великою кількістю зібраного. Не хочемо творити мертву й безпланову збиранину всякої всячини, а маємо на меті дати живий образ народного побуту. Музей має служити Народові, тому й мусить мати в Нім своє сочисте коріння».
У 1934 р. заходами В.Залозецького на горі Цецино у предмісті Чернівців було збудовано різьблену гуцульську хату та прикрашену різьбою брату з дашком для воріт і хвіртки. Це мало започаткувати маленький музей гуцульського мистецтва Буковини. Подальша доля цього музею маловідома. Вважають, що він згорів кінці 1930-х років. До наших днів збереглась лише різьблена брама, на якій вирізано дату «1934 NOEMBRIE 8». В даний час брама встановлена на території Чернівецького музею народної архітектури та побуту.
І лише постановою Ради Міністрів УРСР від 19 липня 1977 р. було прийнято рішення про створення музею.
Форпроект (попередній проект) був розроблений Чернівецьким філіалом інституту «Діпроцивільпромбуд» (архітектор Г.Плегуца). Детальним проектуванням займалися архітектори музею.
Нині діюча експозиція складається з двох архітектурно-етнографічних зон – «Хотинщина» та «Західне Подністров’я» (9,3790 га). Планується спорудження ще двох зон: «Гуцульщина», «Прикарпаття» (6,4559 га) та археологічного сектора давньої Буковини.
В музеї представлено понад 35 архітектурних експонатів – характерних зразків народного зодчества другої половини 18 – першої половини 20 ст. Серед них - житлові та господарські споруди (хати, комори, кошниці, карники, курники, стайня, стодола тощо), виробничі та громадські споруди (вітряки, кузня, корчма, сільська управа, церква, дзвіниця). Архітектурні пам’ятки доповнені традиційними інтер’єрами. У музеї відтворено також напівземлянку 8 ст. (старослов’янське житло) – перший археологічний об’єкт.
Фондові зібрання музею нараховують близько 8 тис. одиниць зберігання: землеробська техніка, знаряддя праці, побутові речі, народний одяг, тканини, вироби з дерева, металу і глини, музичні інструменти, предмети культу, книги та ін. З них понад 1,5 тис. представлено в інтер’єрах будівель.
