Ідея створення в Сучаві резервації народної архітектури існувала ще з 1958 року, але була здійснена лишень в 70 роки минулого століття. Це десятиліття коли були здійснені етнографічні експедиції, під час яких були виявлені пам'ятки народної архітектури та зібрані 11 предметів матеріальної культури, особливо в 1971 – 1976 роках, три із яких були перевезені, на тому місці де знаходяться і сьогодні. На жаль, проект музею під відкритим небом створений на площі 1,7 га і маючи навіть карантинну станцію та для обробки, був заморозиней до 1990 року, коли відновилися клопотання відносно цього амбітного проекту.
Площа музею збільшилась до 6 га і , колектив музею виконав експедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і мистецько-побутових фондів та експозиції які би представляли всі етнографічні зони Сучавського повіту. В 1995 році реалізується проект ,,Музей Буковинського Села ,,, придбання, реконструкція народних архітектурних споруд а також предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці, почала набирати прискорених темпів.
Закінчиння першого етапу розвитку Музею Буковинського Села була з успіхом здійснена разом із реконструкцією останніх предметів, що знаходились на складах. На площі музею зосереджено 53 архітектурних експонатів народного будівництва. Сектор, що знаходиться недалеко від Сучавської Фортеці створений для відвідування, де існує 30 архітектурних експонатів самих різних: традиційні дерев’яні хати, господарські споруди, технічні народні обладнання, майстерні ремесла, громадські будівлі.
Загальна картина цього музею відображає організацію та складну діяльність одного села, уявляючи як синтез, модель буковинського села. Поблизу господарств сформованих із хати та господарські споруди, розташованих в продовж вулиці, у ватрі села, як центр який поляризує життя общини, знаходяться церква та дзвіниця із Вами, які відносяться до 1783 року, де, разом з реставрацією іконостасу та внутрішньої організації проводяться богослужіння,та корчма із Шару Дорний.
Фах та ремесло представлені в специфічних майстернях як наприклад: майстерня гончарства організована в одній хаті села Марджіня, майстерня ложок у Вікові, і далі в мірі їхньої побудови і інших господарствах, знайдуть собі місце і майстерні ткацькі, писанкарства, кушнірська. Всі робочі майстерні побудовані в музеї, обладнанні специфічним інвентарем для кожного ремесла, тут можна буде набратись традиційних навиків, бо організовані як майстерні-школи для дітей та туристів.
Внутрішня організація являється собою особливою етнографічною виставкою, яка дотримується зональних особливостей об'єктивів народної архітектури. Печі, груби знаходяться в музеї різноманітного типу; традиційні меблі, внутрішні тканини, предмети народних костюмів комплектують картину традиційної буковинської цивілізації.
Унікальним для Буковинського Музею Села являється представлення духовного життя селянина шляхом освітлиння обрядів. В хаті Стража виставлені предмети реквізиту для ритуалу хрещення, а в Хаті Качіка є освітлинний ритуал похорону, ті два пороги життя.
